ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!

Велике задоволення я отримала, читаючи роман американської письменниці Елеанор Портер «Полліанна». Головна героїня твору – дівчинка Полліанна. Вона моя ровесниця.

Сторінка за сторінкою книга поступово відкривала для мене непросту і незвичайну історію життя маленької героїні. На її долю випало багато випробувань: рано залишилася сиротою, потім отримала тяжку травму хребта й була прикута до ліжка. Як я її жаліла! Але мама сказала, що цього робити не потрібно, бо Полліанна – сильна дівчинка (мама читала роман зі мною). І справді, дівчинка, незважаючи на все, радіє кожному дню і намагається допомогти всім, з ким зустрічається.

Під її впливом змінюються мешканці містечка Белдінгсвіль, які звикли жити лише для себе, замкнувшись у своєму дріб’язковому світі. 

Мені дуже хочеться бути схожою на Полліанну, маленьку дівчинку, котра вміла «грати в радість». Хочу бути такою ж щирою, відвертою і душевною, радувати своїми добрими вчинками і підтримкою маму, тата і всіх, хто живе поряд зі мною та піклується про мене. 

Мені дуже подобається читати, тому я вирішила познайомитися з книгою Л. Керролла «Аліса в Країні Див». Тоді я навіть не могла уявити, скільки задоволення отримаю, читаючи її.

З першої сторінки я поринула у цікавий світ пригод, які постійно супроводжували головну героїню Алісу та її друзів. З ними вона познайомилась під час своєї подорожі по загадковій Країні Див. Тут дівчинка зустрілась із різними чудернацькими істотами, що дивували її своїми здібностями та вчинками. Деякі з них були добрими, але незвичними, наприклад, Чеширський кіт, Пелікан Додо. Інші, навпаки, дуже неприємні, злі та невиховані – це Королева Сердець та її піддані. І взагалі, все у тій країні було не так, але Алісі було цікаво подивитися, що відбувається в іншому світі. 

Я прочитала багато цікавих книг різних авторів, але найбільше вразила мене книга англійського письменника Чарльза Діккенса « Різдвяна пісня в прозі» Разом з автором я ніби відправилася в незвичайну подорож Різдвяної ночі - тієї дивовижної ночі, коли здійснюються всі мрії і бажання, стають реальними найфантастичніші речі. Адже Різдво - це велике свято, торжество світла і добра, день очищення душі від усякого зла.

Кожен із нас у Різдвяну ніч мріє почати нове життя. У ньому ми будемо іншими: доброзичливими, спокійними, чесними, справедливими, житимемо за християнською мораллю. І що важливо: мріючи про майбутнє, мимоволі вимовляємо слово «добро».

А ось герой Діккенса Скрудж таких обіцянок собі не давав і про добре ставлення до людей почав замислюватися тільки після відвідування його Духами. Саме вони, Духи Різдва, дали йому уроки доброти і милосердя.

Останнім часом  ми читали-перечитували "Гаррі Поттера" Джоан К. Ролінґ і "Володаря перстнів" Дж. Р. Р. Толкіна , дивилися-передивлялися фільми, створені за цими творами. А виявляється, що і в українській літературі є книга, яка нічим не поступається класиці зарубіжного фентезі. Я маю на увазі повість Володимира Рутківського "Джури козака Швайки".

Цей твір мені дуже сподобався. Чому? А тому, що він не здається мені аж занадто фантастичним. З нього ми можемо багато дізнатися про ті часи, коли в нашій Батьківщині зароджувалася та сила, та воля, якою кожен українець гордився, гордиться й буде гордитися ще багато років, а, може, й століть.

Прочитавши повість В. Рутківського, не тільки шестикласник, але й третьокласник на все життя запам'ятає обставини та причини, які спричинили виникнення козацтва, козацьких січей і характерництва.

Крім того, на відміну від зарубіжних магів та чародіїв, український козак-характерник Швайка людяніший і добріший. Він не хизується своїми можливостями, у нього немає бажання стати володарем чогось чи когось. Він лише прагне допомогти своїм друзям і своєму краю. І цим він мені надзвичайно подобається!